Що потрібно собаці?

Ілля дзвонив мені який день, а я відкладав рішення.
Статтю про дивовижних собаках він прочитав в мережі і, коли дізнався, що у мене є щеня паттердейла, загорівся бажанням його викупити.
Ілля був моряком і між рейсами придумував, як витратити гроші.

Асур був прекрасний і на вигляд і за характером. Ладний малюк набрав свій дорослий зріст і вагу – десять кілограмів всього. Він виблискував на сонці антрацитовими боками як коштовність, спасибі коротенькій, щільної шерсті.

– А він линяє? – питав Ілля.
– Звичайно, він же собака. І короткошерстні линяють. Менше, звичайно, ніж від кавказців шерсть, але линяють.
– Дружина у мене спортсменка, він з нею бігати буде?

В останню вісімку – крос по пересіканню після зливи я взяв Асура з собою. Він тримався то праворуч, то ліворуч, як я його і вчив, іноді зривався в кущі за птахом або мишеням, але повертався на перший поклик.

– Буде, якщо віддам…
– Сина, не покусає?

Моя шестирічна внучка обожнювала Асура, він був грайливий і завжди готовий весело провести час з дитиною.
Синові Іллі було десять.

– Син свідомий вже, не мучитиме, і агресію, як відповідь на загрозу, не спровокує.
– А бруднити будинок коли перестане?
– Коли станете режим вигулу дотримуватися. Йому вже сім місяців, він все розуміє!

Не хотілося мені продавати Асура, але робота з ранку до вечора… Дві старі собаки, і молода сестричка Асура вимагали часу. Старих не віддам, а сестра Ассура була менш контактна, отже, і менш захищена.

Ілля був спортивним хлопцем. Агресивне татуювання, яке зображало вовка в стрибку покривало всю його праву руку від плеча до зап’ястя. Він мріяв про собаку з дитинства.
Тепер було все – грошова робота, дорога машина, красуня дружина-спортсменка, синок, шикарна квартира. Тепер можна було подумати і про свою дитячу мрію.
Спортивна сім’я – те що потрібно розумнішому з норних тер’єрів, вирішив я.

– А як з собаками? У нас азіати гуляють в парку, корсаки. У знайомих улюбленого шпіца вівчарка загризла…

До мене привезли на корекцію поведінки корсака кілька днів тому. Асур вирішив познайомитися з величезним вбивцею.
Корсак приїхав саме через агресію до тварин.

Асур підійшов до мене і чотириногому бандиту без тіні страху, але демонструючи вкрай підпорядковану поведінку. Монстр спершу здивувався, потім вирішив схопити малюка, зуби клацнули в повітрі, а спритний малюк, продовжував крутитися навколо нас, показуючи бандюзі безстрашність, і крайню повагу. Той ще пару раз клацнув в повітрі зубами, і обезнадіївся зловити собачку. Асур, відскочив, ухилившись від чергового кидка, незлобно гавкнув і наполегливо продовжив спостерігати.

Корсак досить швидко зрозумів, що безпорадний в прагненні позбутися спритного нахабного підлабузника, і прийняв на себе тягар дружби, який наполегливо проштовхує маленький спритник. З цього почалася реабілітація. Матуся Асура потім ганяла хамського корсака як дворнягу.

– Поведінка у цуценяти дуже політична, правильна і постояти за себе зможе. Хоч і маленький – розумниця і норний тер’єр, все ж. – відповідав я Іллі.
«Навіщо я, корова, тебе продаю. Така корова потрібна самому» крутилося в голові. Але роботи менше не ставало, та й собак теж. А Ілля все дзвонив.

Я здався.
– Ми до вас їдемо! – подзвонив Ілля.

Гроші, здоров’я, все життя попереду, що ще потрібно, щоб завести собаку? Я думав, що любити Асура тепер буде кому. А він був гідний любові безумовно.

Собачка занурилася в красиву машину і поїхала зі своєю новою сім’єю. Зі щасливим Іллею, боязким його синочком і спортивною красунею, капризно підтискувавшою губки.

– Дзвоніть, хоч кожен день, підтримка з мого боку в будь-який час дня і ночі. – напучував я.
Дзвінки не змусили себе чекати.

Ілля склав значний перелік речей, потрібних для собачки, і докладно зі мною його обговорював. Багато позицій були необов’язкові, але Ілля наполегливо їх прописав у своєму списку.

Тільки нашийників різних за ціною і функціоналом штук десять і шлейки, і широкий нашийник для комфорту, і вузький для навчання, і який світиться вночі, щоб гуляти гуляти, і парфорс, і електронашийник, обов’язково з навігацією, щоб скрізь знайти, і протипаразитарний.
І килимок, і будиночок, і клітинка, і мисочка.
І іграшки гризти, і іграшки дресирувати, і іграшки час проводити…
І повідці різні – рулеточка, щоб зручно, і коротенький водити, і довгий займатися.
І корм найкращий, і поілочка для будинку, і поілочка для вулиці…
І багато ще різного.

Телефон працював в аварійному режимі від перевантаження.
І ось черговий дзвінок
– Можна я дам дружині трубку?
– Звісно!
– У всіх собаки все роблять в кущах, а наш прямо біля будинку на асфальті насрав! – в голосі була претензія.
– Собачка терпів з останніх сил, і до травички не доніс. Частіше гуляйте і не по асфальту, а по траві.
– На асфальті ж потрібно прибирати!!! Коли він навчиться?
– Коли навчете.
– У мене тепер часу немає навіть посуд помити, треба з ним возитися!
– Треба.
– Швидше за все, повернути собаку ми не зможемо!
– Швидше за все – зможете. Але деяку суму з вашої виплати я візьму. Реальних претензій до собачки і до мене у вас не склалося.
– Ми порадимося, – слабким голосом сказав взяв трубку Ілля, – і через пару днів зателефонуємо.

Назавтра Ілля розвантажував Асура зі своєї машини на моєму подвір’ї.
Асур радісно, ​​як завжди, бігав між мною та Іллею.

Я спершу розсердився на незрозумілих мені людей, але Ілля стояв переді мною, як випавший з гнізда жовторотий горобчик, переминаючись з ноги на ногу і нахохлившись. Гроші я віддав за винятком завдатку – повинні ж люди хоч трохи платити за свої рішення, відповідати за свої дії. Суворий моряк – це не жовторотий вилеток.
Асур застрибнув на мої простягнуті руки і через секунду лизав мені шию за вухом.
Ілля зім’яв купюри… неуважно відправив їх у кишеню.

– Візьміть його речі, – сказав він, не дивлячись мені в очі, і виволік з машини величезний куль дорогущих собачих цацьок.
Вартість добра, яке нажив Асур в своїй новій сім’ї, була, на багато, більше, ніж було заплачено за собаку.
– У вас йому буде добре…, – здригнувся голосом Ілля.
– Нічого, зате сім’я в порядку, – я спробував згладити ситуацію.

Ілля повільно рушив до дверей машини.
– Так… тепер у нас ніколи не буде собаки.

Мені було дуже боляче за нездійсненні мрії цього гарного хлопця. Але нічим допомогти я йому не міг. Крім того, я був радий Асуру. Я був закоханий в цю собачку.
У мене знайдеться для нього час, наприклад, посуд не помию.

Питання і коментарі
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*